Історія зарубіжної літератури

СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ


СЛТ



Огляд глосарія за абеткою

Спеціальні | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї | Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я | Все

В

ВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД

ВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД – один з двох основних типів перекладу (поряд з точним). Головна ознака вільного перекладу – намагання полегшити читачам сприйняття першотвору доповнюючи і переробляючи текст, наближаючи його до дійсності, що в ній живе перекладач і потенційні читачі. Такий погляд 1851 виразно висловив відомий російський перекладач І.Ввєдєнський: «Перенесіть письменника, що його ви перекладаєте, під те небо, яким ви дихаєте, і в те суспільство, серед якого ви розвиваєтесь, перенесіть і запитайте себе, якої би форми він надав своїм ідеям, якщо б жив і діяв в однакових з вами обставинах».

Вільний переклад був поширений у минулих століттях, коли не було чіткого ані теоретичного, ані практичного розмежування між ним і різними видами переробки, зокрема переспівом. У наш час вільний переклад, майже не існує. Поява вільного перекладу здебільшого спричиняє негативне ставлення. Показово однак, що М.Рильський, котрий сам не робив вільного перекладу, як теоретик припускав можливість їхнього існування як окремої форми літературної творчості. Вільний переклад може містити в собі онаціональнення, перенесення (локалізацію), осучаснення, ідейну трансформацію. Анатолій Волков

ВАРІАНТ ПЕРЕКЛАДУ

ВАРІАНТ ПЕРЕКЛАДУ У перекладознавстві підставно вважати кожен переклад певного тексту варіант першотвору-інваріанта. Таких варіантів однією мовою може бути навіть кількадесят. Наявність попередніх варіантів створює певну традицію: в більшості випадків новий перекладач зважає на досвід попередників (часто й на досвід перекладачів на інші мови). В.Вересаєв писав у передмові до свого перекладу "Іліади": "Якщо ми допускаємо колективну співпрацю, так би мовити, в просторі, то чому не допускаємо такої ж співпраці й у часі, між усім ланцюгом перекладачів, які йдуть один за одним. Все добре, все вдатне новий перекладач повинен повною жменею брати з передніших перекладів... не переносячи... механічно, а органічно переробляючи у свій власний стиль, точніше в стиль першотвір, як його сприймає даний перекладач". Такою настановою керувався аж ніяк не лише Вересаєв.

Велику вагу має розгляд традиції перекладу одного тексту як поступового наближення до створення оптимального еквівалента першотвору. Критика попередніх перекладів та загальний рівень сучасної теорії перекладу створюють той рівень, нижче якого перекладач не може перекладати; коли ж він працює нижче цього рівня, то його праця буде визнана незадовільною. Саме в цьому полягає внесок критики і теорії перекладу в удосконалення перекладацької практики.

Якщо попередні переклади невдалі, то створюється варіанти не першотвору-інваріанта, не варіанти семантико-стилістичної структури (ССС), але ССС першого помилкового перекладу. Створюється ціла традиція викривлень першотвору. Наприклад, на незугарний російський переклад поезії Ботева «Хаджі Димитр», який зробив 1931 С.Городецький, орієнтувалися Я.Кондра (1932, Львів) і В.Левік (1941):

Х.Ботев

На една страна захвърлил пушка,

на друга сабля на две строшена;

очи темнеят, глава се люшка,

уста проклинат цяла вселена!

 С.Городецький

Ружье направо из рук упало,

Сломавшись, сабля легла налево.

Чело поникло, взор тьма застала,

Уста весь мир клянут от гнева.

 Я.Кондра

Кріс йому випав з рук геть наодшиб.

Шабля зломалась в лютій хуртечі.

Чоло поникло – в темряві очі.

Світ проклинає біли молодечий.

 У Ботева герой відкидає рушницю й розбиту шаблю. В перекладах вони випали з рук. Домінантний образ знижено Городецьким, а відтак Кондрою. Левік помилку навіть посилив: Ружья и сабли не держат руки.

Незрідка варіанти перекладу наявні вже в перекладі назви твору. Так, вірш Й.В.Гьоте "Erlkönig" різними українськими перекладачами тлумачився як «Вільшаний цар» (П.Куліш), "Лісовий цар" (Б.Грінченко), "Вільховий король" (Д.Загул), "Вільшаний король" (М.Рильський).

Зіставний аналіз перекладацьких варіантів допомагає удосконаленню практики перекладу, а також дає вагомий матеріал для розуміння творчої індивідуальності перекладачів. Такий аналіз плідний не тільки з погляду критики перекладу, а й для вироблення рекомендацій часткових і загальної теорії перекладу. Анатолій Волков