Історія зарубіжної літератури

СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ


СЛТ



Огляд глосарія за абеткою

Спеціальні | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї | Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я | Все

П

ПЕРЕКЛАД

ПЕРЕКЛАД – перенесення тексту з одної мови на іншу, "один з найбільш важливих і найбільш суттєвих засобів спілкування між людьми" (Й.-В.Гьоте). Переклад – це мовний контакт між людьми різних національностей, отже між народами та їхніми культурами. Поряд з двомовністю переклад – найважливіший спосіб таких контактів. За сферою функціонування переклад буває науковий, технічний, офіційно-діловий, газетярсько-інформаційний, публіцистичний і художній. За способом спілкування – усний (у т.ч. синхронний), письмовий і машинний.

В лінгвістиці є тенденція надавати поняттю перекладу ширшого значення, розуміючи під ним будь-яке мов перекодування. Р.Якобсон виділив три типи перекладу: внутрішньомовний,  міжмовний, семіотичний. Австрійський лінгвіст-романіст М.Вандрушка твердить, що "в межах рідної мови ми робимо переклали з різноманітних мов... Перекладаємо з регіональних, професійних, технічних мов на стандартну мову... Перекладаємо le courroux (гнів), вислів високого стилю, як la colère (злість)... le trèpas (кончина) як la mort (смерть), архаїзм oncques, як jamais (ніколи). Кожна мова в дійсності являє пучок мов... Кожна мова є полісистемою неймовірної складності, яку можна представити більш-менш так:

                                 релігійна

літературна                               філософська

                                  офіційна

поетична                                       юридична

                                                            наукова

                                                            технічна

                   СТАНДАРТНА МОВА

                     розмовно-звичайна

місцева                                                     військова

                               просторічна

РЕГІОНАЛЬНА              ТЕХНІЧНІ МОВИ

                                 вульгарна

регіональні мови           професійні жаргони

                             СОЦІОЛЕКТИ

                                   жаргони

ДІАЛЕКТИ

говори

У московській лінгвістичній школі внутрішньомовні перекодування називають перекладом з регістру на регістр. Анатолій Волков

ПЕРЕКЛАД-ПОСЕРЕДНИК

ПЕРЕКЛАД-ПОСЕРЕДНИК – проміжний переклад, з якого здійснюється перекладання ще на якусь мову. Сучасна теорія перекладу, вимагаючи звернення до оригіналу, відкидає використання перкладу-посередника як і непрямого перекладу взагалі. В минулому використання перкладу-посередника було поширеним явищем, що залежало від багатьох чинників. Протягом XVIII – першої половини XIX ст. загально-європейською мовою-посередником здебільшого виступала французька чи німецька. Переклад "Тисяча однієї ночі" А.Галланом  (1704-1717) став посередником для перекладачів на різні європейські мови. "Робінзон Крузо" російською мовою вперше був перекладений 1763 з французького тексту. Німецький перклад-посередник використовував В.Жуковський, перекладаючи з "Махабгарати", Гомера, Фірдоусі, навіть П.Меріме. І.Франко, бажаючи відкрити українському читачеві скарби світової культури, в умовах відсутності відповідних перекладацьких кадрів, був змушений неодноразово користуватися з німецького перкладу-посередника. Ще в 20-х рр. XX ст. творчість Я.Гашека та К.Чапека було перекладено на російську мову не з чеського оригіналу, але з німецького перкладу-посередника. Це відбилося в назвах перекладів: "Похождения бравого солдата Швейка" (з німецької “Die Abenteuer des braven Soldaten Schwejks”; в оригіналі “Osudy dobrého vojáka Švejka”); "Рур" < "Верстандовы универсальньые работари" (з нім. "W.U.R." < "Werstands Universal Robots", в оригіналі "R.U.R" < "Rossum Universal Robots"). Проте перші українські переклади було зроблено з оригіналу. Поряд з цим функції мови-посередника набуває російська мова. Вага російського перкладу-посередника надто в слов'янських країнах збільшується в XX ст. Так, перша стаття про К.Чапека, що з'явилася у Болгарії, являла собою переклад передмови до російського празького видання " R.U.R ". Саме з цього російського перекладу І.Каліннікова було зроблено болгарський переклад К.Трендафіловим для першої постави драми на болгарській сцені в Русе російським режисером Б.Еспе (1924). Болгарський переклад з першотвору з'явився лише 1931. Подібне було за совєтських часів щодо літератур народів, які входили до СРСР: російські переклади виконували функцію перкладу-посередника.

Особлива ситуація зі східними текстами. В.Яблоньський, польський перекладач і теоретик перекладу, зазначає: "Засвоєння східної літератури здійснювалося переважно через переклади з перекладів. Перклад-посередник є специфічною рисою проблеми орієнтальних перекладів".

У певних випадках користування з перкладу-посередника стає необхідністю – при відсутності або неприступності текстів першотвору. Наприклад, значна частина оригіналів поезії азербайджанського класика Мірза-Шафі Вазеха (1792- 1852) загублена. Ці вірші відомі з німецьких перекладів Ф.Боденштедта (1819-82). Отож перекладачі Вазеха російською мовою Н.Гребнєв і Л.Мальцев деякі тексти переклали зі знайдених першотворів, а решту з перкладів-посередників Боденштедта. Тобто намагалися дати еквівалент творів Вазеха, реконструювати їх, маючи за основу неточні переклади-копії. Анатолій Волков

ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ ДІАПАЗОН

ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ ДІАПАЗОН – здатність відтворювати певне – вужче або ширше – коло першотворів. Перекладацький діапазон визначають кілька чинників:

А) Спроможність перекладацького перевтілення, підпорядкування своєї творчої індивідуальності волі автора першотвору. Письменницький і перекладацький хист до творчого перевтілення можуть не збігатися. Так, О.Пушкіну, дарма, що він створив низку досконалих перекладів, очевидно, було легше творити в адекватних іншомовним оригіналам стилях («Наслідування Корану», «Сцена з Фауста» написані за італійськими зразками октави та ін.), ніж примусити себе як перекладача підкоритися авторові першотвору.

Б) Досконале володіння різними стилями рідної мови.

В) Знання кількох чужих мов. За приклад може бути М.Рильський, що з дитинства знав, окрім української російську, польську, французьку мови.

Г) Глибоке знання національної дійсності, природи, побуту, культури, традицій країни першотору, здобутків літератури, яка перекладається. Такі знання перекладач може мати з дитинства, або набути пізніше шляхом безпосереднього знайомства з країною чи через вивчення наукукової літератури. Вагомою порадою є слова Й.В.Гьоте: "Хочеш зрозуміти поета, йди до його країни". Наприклад, поряд з консультаціями в туркменських поетів була вчинена спеціально для вивчення природи, реалій і культури Туркменістану кількамісячна подорож групи російських перекладачів.

Д) Загальна широка культура.

Е) Тип творчої індивідуальності. Позаяк перекладання органічно містить у собі дослідницько-пізнавальні елементи, то серед перекладачів-письменників значне місце посідають майстри, що в їх оригінальному набутку інтелектуальний первень переважає над емоційним: І.Франко, В.Брюсов, М.Зеров, М.Рильський, Я.Парандовський.

Перекладацький діапазон не буває безмежним. Навіть такий універсальний перекладач, як Рильський, що створив зразкові переклади з французьких класиків (П.Корнель, Ж.Расін, Ж.-Б.Мольєр, Вольтер), романтиків (В.Гюго), неоромантиків (Е.Ростан), символістів (П.Верлен) перекладав цілком неподібних авторів з інших літератур: Данте, А.Міцкевич, О.Пушкін. О.Грибоєдов, Ю.Словацький, М.Некрасов, В.Брюсов, Ю.Тувім, сербський народний епос, Г.Мопассан, Дж.Лондон, – перекладав переважно твори різних високих стилів. У перекладацькому набуткові Рильського майже немає творів етнографічно-побутового, гумористичного змісту, літератури для дітей.

Широчінь перекладацького діапазону значною мірою зумовлюється культурно-історичними чинниками. Позаяк наявність перекладів світової класики та творів сучасної літератури є свідченням зрілості національної культури, то саме потреба наблизити світові шедеври до українського читача спонукала Франка до перекладання творів найрізноманітнших жанрів з літературр світу. За широчинню перекладацького діапазону з Франком можна порівняти Рильського, який створив зразкові переклади як зі слов'янських, так і з неслов'янських літератур. Практика новітнього українського перекладу дає й інші приклади широкого діапазону перекладацької діяльності: Б.Тен, Г.Кочур, М.Лукаш.

З широчінню перекладацького діапазону переважно зустрічаємося, коли літературна мова склалася історично пізно або ж при перекладанні на мову відносно малочисельного народу. Цікавий приклад – діяльність данського перекладача Морґенса Бойсена. Він переклав більш як п'ятсот книжок Гомера, Г.Філдінга, О.Л.Гакслі, Ф.Шіллера, Т.Манна, З.Фройда, Янга, М.Пруста та багатьох ін. Упродовж 25-ти років Бойсен перекладав пересічно по книзі що два тижні. Кількість аж ніяк не відбилася на якості: переклад такого складного твору, як "Улліс" Дж.Джойса було відзначено нагородою за мовно-стилістичні достоїнства.

Для перекладача-письменника, літературознавця чи аматора широчінь перекладацького діапазону є лише бажаною. Перекладач-фахівець не може обмежуватися вузьким колом суб'єктивно близьких йому творів та письменників. Для нього широчінь перекладацького діапазону – важлива умова професійної діяльності. Анатолій Волков

ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО

ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО – частина філологічного знання, об'єктом якого є переклад. Термін запропоновано В.Коптіловим. Перекладознавство складається з теорії перекладу, історії перекладу, критики перекладу. Анатолій Волков