Роль вогню у забезпеченні виживання та розвитку людства. Вогонь як символ. Сучасні напрямки використання теплової енергії. Двоїста природа вогню. Неконтрольований вогонь — небезпечний ворог.

Вогонь супроводжує людину на всьому шляху розвитку цивілізації. Коли люди навчилися користуватися вогнем, а потім здобувати його, їхні можливості збільшилися багаторазово. Так, було з'ясовано, що вогонь може зберігати від псування продукти харчування, очищати поля від бур'янів, допомагати отримувати метал. Вогонь допоміг людині розселитися по планеті, забезпечивши їй тепло в різних кліматичних умовах. Опанування вогню стало необхідним чинником для виникнення й існування сім'ї. Він збирає навколо себе людей, має об'єднувальну та очищувальну силу.

.


Найдавніші сліди застосування людьми вогню виявлені під час розкопок стоянок неандертальців, які жили 150 - 40 тис. років тому. Спочатку, напевно, використовували природний вогонь, що виникав від блискавки або після самозаймання органічних залишків. Із часом люди оволоділи технікою підтримання вогню. Вони відкрили, що вогонь роздмухується вітром, що для нього існують такі природні перепони, як вода, земля, скелі, що вогонь необхідно підтримувати за допомогою палива, що його можна переносити з місця на місце.

Штучне отримання вогню сталося набагато пізніше, ймовірно, на початку епохи верхнього палеоліту.

Відомо кілька дуже давніх способів добування вогню: скоблінням, випилюванням, свердлінням, коли два шматки деревини інтенсивно терли один об один, а також висіканням іскор за допомогою кременю. Останній спосіб від початку залізного віку був удосконалений шляхом використання кресала й побутував аж до винаходу в XIX сторіччі фосфорних сірників. Добування вогню скоблінням провадилось дерев'яним прутиком, яким, натискаючи на нього, водили по дерев'яній дощечці, що лежала на землі. Внаслідок такого скобління утворювалися тріски або дерев'яний порошок, які, нагріваючись від тертя, обвуглювалися й починали тліти. До них додавали трут - висушені шматочки губчастої маси грибів трутовиків, що ростуть на стовбурах старих дерев - і роздмухували полум'я. Випилюючи вогонь, швидко терли дерев'яною дощечкою не вздовж, а впоперек волокон (рис. 2). Цей прийом вимагав певного вміння та чималого досвіду.

.


Найчастіше вогонь добували свердлінням. Цей спосіб був поширений в Азії, Африці, Австралії та Америці. Свердло складалося з дерев'яного прутика, яким свердлили дерев'яну просмолену дощечку, що лежала на землі. Свердло обертали долонями рук або іншою паличкою, кінці якої стягували мотузкою (рис. З ).

.


У природі дуже поширений дисульфід заліза РеЗг - пірит, який ще називають сірчаним або залізним колчеданом. Він має латунно-жовтий колір і яскравий металевий блиск. Це єдиний природний сульфід, який дряпає скло. Коли по ньому вдарити кременем, від мінералу відлітають розігріті внаслідок удару частинки, з яких виділяється сірка, котра займається у повітрі.

Іскри здатні запалити легкозаймисті речовини, зокрема вже згадуваний трут.

Кремінь - це різновид кварцу. Згодом замість кременю стали використовувати шматки сталі ("кресала"), а замість трута - ґніт, просочений для легшого займання розчином нітрату калію KNO3 (селітри), а потому висушений. Ще 200 років тому пірит і кремінь чи кресало були практично єдиними "сірниками" людини.

Спочатку вогонь використовували для захисту від холоду та диких звірів, освітлення та приготування їжі. Він згуртовував людей, зміцнював колективні стосунки, адже його слід було підтримувати.

Археологи знайшли печери, в яких вогонь горів безперервно впродовж десятків років. Осередок вогню був центром, навколо якого відбувалася майже вся діяльність первісного колективу людей.

Вогонь шанували як живу істоту, його боялися, йому вклонялися.

У давньослов'янській міфології богом вогню був Сварог (Сварожич), якого ототожнювали з давньогрецьким Гефестом і вважали батьком Сонця та Даждьбога.

Для освітлення житла наші пращури використовували так званий "світець", який установлювали на край дерев'яного корита з водою (рис.4).

.


На кінці світця була рогулька, в якій кріпилися скіпки від сухої колоди. Коли вигоряла одна скіпка, від неї запалювали другу. Вони горіли й давали світло по черзі, а тліючі вуглинки падали у воду, налиту в корито.

Минали віки, й люди стали застосовувати вогнь для технічних цілей: під час обробки деревини, випалювання глини, для отримання металу.

Здавна відома людям двоїста природа дії вогню. Вогонь, що вийшов з-під контролю, здатний викликати значні руйнівні, подеколи навіть смертоносні наслідки. До таких проявів вогню належать пожежі.


Остання зміна: Thursday 6 October 2011 10:40 PM