МІФ 1. Шевченко — атеїст
Найперший міф радянської влади — Шевченко – атеїст. За комуністів у “Кобзарі” усі згадки про Бога безжально перекручували, або ж виривали із контексту.
Тарас виріс на народній релігійності, брав участь у церковних обрядах. Навіть на засланні його настільною книгою було Євангеліє. А вільнодумство перейняв уже від європейської епохи просвітництва. Він не заперечував Бога, але вів із ним полеміку.
МІФ 2. Шевченко — безродний кріпак
Тарас мав вільні думки, навіть будучи кріпаком. Був вродженим аристократом.
Одиниці на той час могли похизуватися такою доброю освітою у Петербурзькій академії. Шевченко першим в Російській імперії отримав звання академіка гравюри.
У Тараса Шевченка є твори, які свідчать про його інтелект, який випереджав його сучасників. Він один із перших по-своєму переписав біблійні і античні сюжети.
МІФ 3. Шевченко — затворник
Тарас був веселий і товариський. У своєму щоденнику поет писав, що майже ніколи не залишався наодинці, щодня відвідував музеї, театри, прийоми.
Навколо нього часто збиралися жінки, він їм подобався своєю оригінальністю. Мав багато друзів, любив співати, був бажаним гостем і навіть дружбою на весіллях.
МІФ 4. Шевченко — старомодний дідуган
Насправді художник одягався дуже модно, бо ж крутився у вищих колах Петербурга. Стиль Шевченка оцінили сучасні художники костюмів.
Такі стереотипи були потрібні радянській ідеології, аби маніпулювати патріотичними почуттями українців. Та насадити їх не вдалося, бо виросло уже нове покоління сучасних українців, які духовно походять саме від Тараса Шевченка.
