|
|
|
|
Методика вдосконалення професійно-стрілецької майстерності співробітників органів внутрішніх справ України
Підґрунтям для розробки та впровадження будь-якої методики в спортивній діяльності повинна бути низка положень, які відзначаються однозначністю, постійністю, глибоким аналізом та апробованістю. При дотриманні таких властивостей з’являється впевненість у раціональному виборі мети як такої, що забезпечується відповідними рівнями чинників її формування.
Неодноразові педагогічні експерименти підтверджували найтісніший зв’язок між стабільністю часових параметрів виконання пострілу та результатом.
Такі дані стверджують те, що часова стабільність, як і стабільність кінематичних показників, повинна бути предметом вдосконалення в кульовій стрільбі, особливо коли йдеться про виконання основних короткотривалих техніко-тактичних елементів швидкісних стрілецьких вправ.
За допомогою тренажеру для вдосконалення майстерності стрільців у швидкісних стрілецьких вправах нам вдалося точно фіксувати дійсний час, але жодна людина не наділена вродженим відчуттям — розмежувати тисячні долі секунди. Проте така диференційована здатність відчуття досягається при використанні спеціальної методики, яка базується на загальних принципових засадах, розроблених Плещевим Д.А., але має суттєві особливості, а саме:
1. Не всі доступні людині відчуття є до необхідної міри розвиненими. Тільки важлива необхідність може бути поштовхом до стимуляції вдосконалення. Необхідність в розрізненні найтонших відчуттів присутня в кульовій стрільбі, особливо під час виконання серій пострілу.
2. Значну роль при розвитку відчуттів часу відіграє потреба виразити їх в числовому вигляді. Неможливе сприйняття і тонкий розвиток чутливості часових координат без усвідомлення їх у формі слова, а в кращому випадку — в числі.
3. Тільки при наявності тісного зв’язку між суб’єктивними показниками та об’єктивними критеріями оцінки часу існує перспектива знаходження нових та більш точних ознак інтервалів часу і внесення корекцій як в свої дії, так і судження про них.
4. Відчуття інтервалів часу під час виконання швидкісної стрілецької вправи не повинно бути відірваним від дій співробітника ОВС України.
Виникає потреба у застосуванні тренажеру для удосконалення майстерності стрільців у швидкісних стрілецьких вправах на навчально-тренувальних заняттях, перебудові їх структури та організації проведення.
Організаційна частина включає в себе накреслення задачі та мети заняття, проведення інструктажу із заходів безпеки при поводженні з табельною зброєю, поділу учбової групи на підгрупи за вихідним рівнем підготовленості (обов’язково на чотири підгрупи для співробітників ОВС України з низьким рівнем стрілецької підготовленості, і дві — для співробітників ОВС України з середнім та високим рівнем стрілецької підготовленості), розвід підгруп по навчальним місцям (рис. 42, рис. 43).
Рис. 42. Схема організації практичних занять з вогневої підготовки для особового складу підрозділів ОВС України
Робота на місцях здійснювалась так, щоб не завадити роботі інших підгруп, створювались умови для виконання задач, поставлених на окремому робочому місці.
Тривалість роботи підгруп на місцях становить 10-12 хвилин. Розвід змін по навчальним місцям здійснюється в наступній послідовності: перша зміна переходить на четверте, друга — на третє, третя — на четверте, четверта — на перше учбове місце для співробітників ОВС України з низьким рівнем стрілецької підготовленості, а для середнього, високого рівня стрілецької підготовленості — з першого робочого місця на друге. В кінці занять підводились підсумки.
Рис. 43. Схема організації практичних занять з вогневої підготовки для груп співробітників ОВС України середнього та високого рівня професійно-стрілецької підготовленості
На першому навчальному місці здійснюється практична стрільба із зброї (виконання швидкісних стрілецьких вправ). Тут особливо велика роль приділяється комп’ютеризованому тренажеру для удосконалення майстерності стрільців у швидкісних стрілецьких вправах. Тренажер застосовувати необхідно наступним чином. Після тренування зміни у виконанні команд, які передбачені Курсом стрільб–97 і впевненості викладача (керівника) у тому, що всі виконують дії зі зброєю правильно і впевнено, викладач викликає по одній особі з цієї зміни (групи) і перевіряє правильність виконання вправи, як з використанням патронів, так і без них. На перших двох заняттях необхідно протестувати на тренажері 100 % особового складу групи.
На наступних заняттях доцільно організовувати роботу на тренажері наступним чином: перевірити вміння і відпрацювати правильні навички тільки з співробітниками ОВС України котрі показують слабкі результати при виконанні практичної стрільби.
Застосування такого тренажеру дозволить викладачу (керівнику) контролювати часові параметри ТТД швидкісної стрільби окремого стрільця. Таким чином суміщається оперативний контроль за якістю стрільби і дотриманням заходів безпеки на рубежі відкриття вогню, що має важливе значення у навчанні та тренуванні ТТД при швидкісній стрільбі з табельної зброї.
При використанні тренажеру співробітники ОВС України, зможуть бачити якість влучання кожного пострілу, що дозволяє їм самостійно аналізувати свої вміння і навички володіння зброєю і виправляти помилки в процесі виконання вправи. Також відпадає необхідність підходу до мішені для оцінки результатів стрільби і ліквідації слідів влучень у мішень, так-як у випадку попадання кулі в контур мішені з’являється інформація про влучення на моніторі комп’ютера після кожного пострілу. З допомогою відеокамер здійснюється якісна оцінка пострілів для співробітників ОВС України середнього, високого рівня стрілецької підготовленості. Доповідь стрільців приймається керівником стрільби на рубежі відкриття вогню. Але після виконання стрільби 2-3 змін необхідно ліквідувати сліди попадань куль у мішень.
Хронометруванням встановлено, що у порівнянні вже з відомими способами виконання стрільби по стандартним мішеням, використання тренажеру створює економію 15–20 % учбового часу. Тому відпадає необхідність у виконанні допоміжних операцій. У підсумку ущільнюється навчально-тренувальний процес і створюється резерв часу для роботи з співробітниками ОВС України на новому робочому місці, а також з тими, котрі показали слабкі результати. Підводити підсумки занять зможемо за допомогою зареєстрованих часових параметрів швидкісних стрілецьких вправ, коли здійснюється якісний аналіз керівником (викладачем) занять. Самоаналіз стрільців розвиває пізнавальну активність, підвищує інтерес до самостійного осмислення проробленої ним роботи, що сприяє отриманню позитивних результатів на наступних заняттях.
Організацію учбового процесу на цьому місці здійснює керівник стрільби - викладач.
На другому навчальному місці співробітники ОВС України відпрацьовують ТТД тієї швидкісної стрілецької вправи, яку вивчають чи тренують на занятті. Робота здійснювалась наступним чином, — розрахувавши зміну на “перший-другий” було поставлено задачу “першим” виконувати техніко-тактичні дії вправи, а “другим” здійснювати контроль виконання з подальшою заміною місцями. Це завдання стимулювало у співробітників ОВС України самостійно аналізувати (усвідомлювати) правильність виконання ТТД стрілецької вправи колегами. Керівником на цьому місці є другий викладач (керівник) заняття.
На третьому навчальному місці працівники підрозділу відпрацьовують навички поведінки із зброєю, тренуються у виконанні прийомів і правил стрільби з навчальної зброї. Використовують навчальну зброю. На даному місці використовуються наочні засоби навчання, стенди, плакати. Тренування проводиться груповим методом. Керує роботою на другому навчальному місці — другий викладач.
На четвертому навчальному місці співробітники ОВС України відпрацьовують навички з розбирання і збирання зброї, спорядження магазину патронами. Робота з особовим складом цієї підгрупи ведеться у навчальному класі. Здача нормативів здійснюється індивідуально.
Якість виконання розбирання, збирання зброї, спорядження магазину патронами оцінюється правильною послідовністю операцій та їх швидкістю виконання, яка реєструється за допомогою ручного механічного чи електронного секундоміра. Організовує навчальний процес на четвертому місці керівник взводу, підрозділу.
Важливе значення у застосуванні тренажеру мають самопідготовка і консультації. Під час самостійної роботи знання набуті на заняттях співробітниками ОВС України трансформуються у вміння, як на індивідуальному, так і на колективному тренуванні. Враховуючи те, що інтервали між практичними заняттями досить тривалі і складають від 7-ми до 15-ти днів і більше, виникла необхідність в організації консультацій, які б забезпечили збільшення тривалості навчального часу.
На основі використання нового тренажеру виникає необхідність у створенні авторської методики вдосконалення професійно-стрілецької майстерності співробітників ОВС України.
Під час проведення експерименту було запропоновано наступну методику, яка включала три варіанти, використовуючи тренажер для вдосконалення майстерності стрільців у швидкісних стрілецьких вправах, і враховуючи ситуаційні моменти: змінення умов виконання вправ, внесення додатково збиваючих чинників та інше (рис. 44).
Рис. 44. Схема методики вдосконалення професійно-стрілецької майстерності співробітників ОВС України
Експериментально було протестовано 128 співробітників ОВС України — курсантів шести взводів. Виконували швидкісні стрілецькі вправи № 11 КС-97, ПМ-4. Умови виконання швидкісної стрілецької вправи № 11 КС-97.
Ціль — поясна фігура (мішень № 2) на щиті, встановлюється на висоті не вище 100 см від нижнього краю мішені, нерухома.
Відстань до мішені — 7-10 м.
Кількість патронів — 3 шт.
Час виконання вправи — 6 с.
Положення для стрільби — стоячи з руки (двох рук).
Оцінка:
“відмінно” — 3 влучення;
“добре” — 2 влучення;
“задовільно” — 1 влучення;
за умови, що час на виконання не був перевищений. За кожен постріл, що був виконаний після закінчення встановленого часу, з результату знімається одне влучення.
Порядок виконання вправи.
Працівник за командою керівника стрільб виходить на рубіж відкриття вогню, приймає положення для стрільби — стає спиною до цілі. Пістолет утримується двома руками, спрямовано вверх під кутом 60о, магазин з двома патронами в рукоятці пістолета, а третій патрон у патроннику. Керівник, перевіривши приготування стрільця, подає команду вогонь, запускає шестисекундний таймер блоку управління повороту мішенню і включає програмний таймер. При появі мішені, співробітник ОВС України під наглядом керівника розвертається на 180о способом розворот з скручуванням і проводить одинарний постріл без прицілювання в напрямку можливого розташування цілі. Після встановлення візуального контакту і прицілювання виконується подвійний постріл.
Швидкісна стрілецька вправа ПМ-4.
Ціль — п’ять мішеней № 4 (грудна фігура з кругами), 5 фігурних мішеней зі зміщеною ціллю в нижню частину фігури.
Відстань до мішені — 25 м.
Кількість патронів — 10.
Час виконання — 20 с (враховуючи час на попереднє долання дистанції 25 м).
Положення для стрільби — стоячи.
Порядок виконання вправи.
Працівник виходить на вогневий рубіж 50 метрів, який розміщений на 25 метрів від вогневого рубежу ведення вогню. На рубежі 50-ти метрів стрілець під наглядом викладача (інструктора) споряджає магазин 5-ма патронами, вставляє його в рукоятку пістолета, завчасно поставивши на запобіжник. Потім вкладає пістолет у кобуру закритого типу, зашпилює її кришку і доповідає викладачу (інструктору) про готовність до виконання вправи. Після повороту мішеней з положення “на ребро” у положення “на лице”, або команд судді “Увага”, “Руш” стрілець бігом, переміщується на рубіж ведення вогню. Добігши до відмітки (лінія, прапорець чи ін.), який розміщений у двох метрах до вогневого рубежу, стрілець розщіпає кобуру, витягує пістолет, досилає патрон в патронник і виконує вправу (по одному пострілу в мішень). Сигналом для закінчення стрільби є поворот мішеней в положення на “ребро” або команда викладача (інструктора) “Стій”. Після огляду пістолет вкладають в кобуру.
Використовуючи експериментально отримані дані часових параметрів ТТД швидкісних стрілецьких вправ: час готовності (Чг), часу першого пострілу (Ч1), часу другого пострілу (Ч2), часу третього пострілу (Ч3), часу четвертого пострілу (Ч4), часу п’ятого пострілу (Ч5), та часу виконання першого пострілу (Ч1-Чг), часу виконання другого пострілу (Ч2-Ч1), часу виконання третього пострілу (Ч3-Ч2), часу виконання четвертого пострілу (Ч4-Ч3), часу виконання п’ятого пострілу (Ч5-Ч4), визначено у них такі показники: середнє значення, мінімальне і максимальне значення, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт кореляції та коефіцієнти варіації визначених часових параметрів ТТД вправ.
Це надало змогу на підставі математично опрацьованих результатів усіх протестованих, виявити чотири навчальні взводи приблизно одинакові за своєю підготовленістю (у вправі № 11 КС-97) і дві групи (у вправі ПМ-4) за такими показниками середнього балу оцінки виконання вправи групою та середньоквадратичного відхилення середнього балу:
— навчальний взвод № 21; кількість осіб у групі — 22, середній бал виконання вправи становив 3,96; середньоквадратичне відхилення — 1,022;
— навчальний взвод № 19; кількість осіб у групі — 21, середній бал виконання вправи становив 3,9; середньоквадратичне відхилення — 0,768;
— навчальний взвод № 18; кількість осіб у групі — 17, середній бал виконання вправи становив 3,88; середньоквадратичне відхилення — 0,928;
— навчальний взвод № 17; кількість осіб у групі — 18, середній бал виконання вправи становив 3,83; середньоквадратичне відхилення — 1,043;
— експериментальна група; кількість — 16 осіб, середнє значення виконання вправи у спробі становило 82 очки, середньоквадратичне відхилення — 3;
— контрольна група; кількість — 16 осіб, середнє значення виконання вправи у спробі становило 81, середньоквадратичне відхилення — 5.
У 17-му навчальному взводі та в контрольній групі співробітників ОВС України середнього та високого рівня стрілецької підготовленості підготовка здійснювалась за звичайною методикою, без використання тренажеру, а в трьох інших взводах — за варіантами авторської методики.
На практичному занятті дещо була змінена структура проведення заняття. За старою схемою три робочих місця, за авторською — чотири, для співробітників ОВС України середнього та високого рівня стрілецької підготовленості — два робочих місця. На додатковому робочому місці здійснювалось відпрацювання ТТД швидкісних стрілецьких вправ.
Під час практичного виконання стрільби на тренажері співробітникам ОВС України було запропоновано виконувати швидкісні стрілецькі вправи за визначеними модельними часовими параметрами ТТД, аналізуючи тривалість виконання окремого елементу ТТД окремої вправи (№ 11 КС-97, ПМ-4). Порівнювались об’єктивний час виконання, реєстрований інструментально та суб’єктивне відчуття часу окремого стрільця. Це забезпечувало відчувати тривалість ТТД під час виконання швидкісної стрілецької вправи. Дане завдання пробуджувало у співробітників ОВС України інтерес до поставленої мети.
Сутність методики підготовки особового складу взводу № 18, полягала у чотирьох етапній роботі в умовах збиваючих психологічних чинників: звукового подразника; світлового подразника; умови поганої видимості (рис. 45).
Рис. 45. Схема першого варіанту методики вдосконалення професійно-стрілецької майстерності співробітників ОВС України
Звуковий подразник — удари по барабану силою звуку 15 Дб з ритмом один удар в секунду, світловий подразник — мигання лампи денного світла в районі прицілювання, зпереду-зверху над стрільцем, погана видимість — 50 % освітленості від звичайної.
Перший етап запропонованої методики — це робота
в умовах звукового подразника. У структурі проведення навчального заняття використовується
даний подразник на двох робочих місцях: першому, другому.
На інших двох робочих місцях робота проводиться у звичайному режимі. Тривалість
першого етапу 10 днів. Під час нього було проведено:
— три планові навчальні заняття;
два позапланові (консультативні) заняття.
На планових практичних заняттях навчання на першому робочому місці (на тренажері) здійснювалось з використанням патронів, по 3 шт. на одного співробітника ОВС України, відповідно до умов виконання швидкісної стрілецької вправи № 11 КС-97, а на позапланових консультативних практичних заняттях навчання техніці здійснювалось без використання патронів на першому і другому робочих місцях.
Другий етап запропонованої методики — це навчання ТТД стрілецької вправи в умовах світлового подразника. Під дією цього подразника здійснювалась робота, як і на першому етапі, лише на двох робочих місцях — першому та другому. На інших місцях навчання здійснювалось у звичному режимі. Тривав цей етап теж 10 календарних днів, і носив подібну схему підготовки:
— три планові практичні заняття з використанням патронів (3 шт. на особу);
— два позапланових (консультативних) заняття для перемінного складу без використання патронів.
Третім етапом методики була підготовка в умовах поганої видимості (50 % від звичайної освітленості) мішеней. Структурно він відрізнявся від попередніх етапів лише своїм варіантом збиваючого чинника. Тривав цей етап — 10 календарних днів.
Наступний (заключний) етап згаданої методики передбачав поєднання одночасно трьох різних психологічних чинників в одному комплексному. Структурно він теж нічим не відрізнявся від попередніх і зокрема передбачав:
— три планові практичні заняття для перемінного складу, на яких вивчення техніки здійснювалось з використанням патронів (3 шт. на особу);
— два позапланових практичних заняття, де, відповідно, навчання техніці стрільби на першому робочому місці здійснювалось без використання патронів.
Тривав цей етап 10 календарних днів.
I-ий варіант авторської методики вдосконалення професійно-стрілецької майстерності співробітників ОВС України характеризується:
— виконанням вправ в умовах різних збиваючих чинників;
— збільшенням психологічного навантаження на співробітника ОВС України;
— стимулюванням протікання адаптаційних процесів в організмі співробітника ОВС України;
— наближенням умов до бойових, з не стандартними ситуаціями.
Такі умови стимулюють адаптацію організму до екстремальних ситуацій.
II-ий варіант авторської методики був впроваджений у підготовку курсантів 19-го навчального взводу у вправі № 11 КС-97 та експериментальної групи співробітників ОВС України середнього та високого рівня стрілецької підготовленості — у вправі ПМ-4. У цьому варіанті методики було внесено наступні корективи у вигляді різних ситуаційних моментів:
— стрільба з різних вихідних положень (поз);
— варіація у кількості виконання пострілів;
— використання різних мішеней (рис. 46, рис. 47).
Рис. 46. Схема другого варіанту методики вдосконалення професійно-стрілецької майстерності співробітників ОВС України
Рис. 47. Схема другого варіанту методики вдосконалення професійно-стрілецької майстерності співробітників ОВС України середнього та високого рівня підготовленості
Структурно планові практичні заняття проводились за новою схемою — чотири робочих місця для перемінного складу (два робочих місця для групи співробітників ОВС України середнього та високого рівня стрілецької підготовленості), перше — з використанням тренажеру. Цей варіант авторської методики вдосконалення професійно-стрілецької майстерності співробітників ОВС України складався з трьох етапів.
Перший етап — відпрацювання техніки вправи з різних похідних положень:
— з коліна;
— з колін;
— сидячи.
Тривалість одного етапу становила 10 днів для групи співробітників ОВС України середнього та високого рівня стрілецької підготовленості і 14 днів для перемінного складу. За цей період було проведено:
— чотири планових заняття для перемінного складу (сім тренувань для групи співробітників ОВС України середнього та високого рівня стрілецької підготовленості);
— одне позапланове (консультативне) заняття для перемінного складу.
На планових практичних та тренувальних заняттях для перемінного складу навчання ТТД відбувалось з використанням патронів, а на позаплановому занятті — без використання патронів. Робота на першому і другому навчальних місцях була організована наступним чином:
— на першому занятті — усі умови виконання швидкісних стрілецьких вправ були дотримані;
— на другому занятті (2, 5 тренування) умови вправи видозмінені похідним положенням — з коліна;
— на третьому занятті (3, 6 тренування) умови вправи видозмінені похідним положенням — з колін;
— на четвертому занятті (4, 7 тренування) умови вправи видозмінені похідним положенням — сидячи.
На позаплановому (консультативному) занятті навчання та вдосконалення професійно-стрілецької майстерності здійснювалось з різних видів похідних положень (для перемінного складу).
Другий етап — це відпрацювання ТТД в стандартних умовах виконання вправи, лімітуючи лише кількість виконання пострілів. Тривалість його становила 10 днів для групи співробітників ОВС України середнього та високого рівня стрілецької підготовленості і 14 днів для перемінного складу.
За цей період було проведено:
— чотири планових заняття для перемінного складу (сім тренувань для групи співробітників ОВС України середнього та високого рівня стрілецької підготовленості);
— одне позапланове (консультативне) заняття для перемінного складу.
На планових навчальних та тренувальних заняттях для перемінного складу навчання здійснювалось з використанням патронів, а на одному позаплановому занятті відбувалось без використання патронів. На першому плановому практичному занятті дотримувались стандартні умови виконання вправи, на другому (2, 5 тренування) — виконання стрільби здійснювалось одинарними пострілами, третьому (3, 6 тренування) — подвійними, на четвертому (4, 7 тренування) — потрійними пострілами. На позаплановому занятті використовувались різні варіанти виконання пострілів для перемінного складу.
Третій (заключний) етап — це відпрацювання техніки в стандартних умовах, за винятком застосування різних видів мішеней. Його тривалість становила 10 днів для групи співробітників ОВС України середнього та високого рівня стрілецької підготовленості і 14 днів — для перемінного складу.
За цей період було проведено:
— чотири планових заняття (сім тренувальних занять);
— одне позапланове (консультативне) заняття для перемінного складу.
На планових навчальних та тренувальних заняттях навчання техніко-тактичним діям відбувалось з використанням патронів. Навчання техніки на позаплановому практичному занятті здійснювалось без використання патронів для перемінного складу. На першому плановому практичному занятті використовувалися стандартні мішені, відповідно до умов виконання вправ, на другому занятті (2, 5 тренування) — мішень № 2а (фігурна), на третьому занятті (3, 6 тренування) — мішень № 1 (грудна), на четвертому плановому практичному занятті (4, 7 тренування) — практична стрільба з використанням мішені № 1а (мішень № 4 чорний круг). На позаплановому занятті для перемінного складу використовувались різні варіанти мішеней № 1, 1а, 2, 2а.
II-ий варіант авторської методики вдосконалення професійно-стрілецької майстерності співробітників ОВС України характеризується:
—виконанням вправ в умовах з різних похідних положень, з варіацією кількості пострілів та різними контурними мішенями;
—збільшенням арсеналу використання рухових навичок при оволодінні техніко-тактичних завдань;
—моделюванням ситуацій приближених до бойових умов.
Такі умови стимулюють до прийняття правильних рішень у екстремальних ситуаціях.
III-ій варіант авторської методики був впроваджений у підготовці курсантів 21-го навчального взводу. У цьому варіанті методики було внесено декілька коректив в умови виконання вправи після фізичного навантаження: силового характеру (присідання, віджимання); вправи на витривалість (човниковий біг 10 х 10 м); поєдинків рукопашного бою (виконання прийомів) (рис. 48).
Рис. 48. Схема третього варіанту методики вдосконалення професійно-стрілецької майстерності співробітників ОВС України
Структурно планові практичні заняття проводились за новою схемою: чотири робочих місця для перемінного складу, перше — з використанням тренажеру. Цей варіант авторської методики складався з трьох етапів.
Перший етап — тренування ТТД в умовах після фізичного навантаження (віджимання, присідання, комплексно-силова вправа (КСВ)). Умови виконання вправи на віджимання — 20 разів за 20-25 с, присідання — 20 разів за 20 с, КСВ — 50 разів за 1 хв. Тривалість цього етапу — 14 календарних днів. За даний час було проведено чотири планових навчальних заняття і одне позапланове (консультативне) заняття. На чотирьох планових заняттях, вивчення техніки відбувалось з використанням патронів, на позаплановому (консультативному) практичному занятті — без використання патронів.
На першому плановому практичному занятті — практична стрільба, з дотриманням стандартних умов виконання.
На другому плановому практичному занятті вправа виконувалася після віджимання, на третьому плановому занятті — після виконання вправи присідання, на четвертому плановому практичному занятті — після комплексно-силової вправи. На позаплановому (консультативному) занятті використовувались різні варіанти фізичного навантаження.
Другий етап — тренування ТТД в нестандартних умовах виконання після фізичного навантаження, а зокрема вправи на витривалість (човниковий біг 10 х 10 м). Умови виконання човникового бігу — пробігання 10 відрізків по 10 м в часовому інтервалі 25-28 с. Тривалість цього етапу для перемінного складу 14 календарних днів. За даний період було проведено чотири планових навчальних заняття, одне позапланове (консультативне). На чотирьох планових заняттях, вивчення техніки стрільби відбувалось з використанням патронів, на позаплановому (консультативному) практичному занятті — без використання патронів. На чотирьох планових практичних заняттях швидкісна стрілецька вправа виконувалася після човникового бігу 10 х 10 м. На першому плановому практичному занятті виконувалась практична стрільба, з дотриманням стандартних умов виконання.
Третій (заключний) етап включав в себе навчання техніко-тактичним діям швидкісної стрільби після фізичного навантаження (виконання прийомів рукопашного бою, запропонованих викладачем (керівником)). Його тривалість 14 календарних днів. За цей час було проведено чотири планових заняття і одне — позапланове (консультативне). На чотирьох планових практичних заняттях навчання техніко-тактичним діям відбувалось з використанням патронів.
На першому плановому практичному занятті вивчення техніки стрільби здійснювалось в стандартних умовах виконання вправи. На другому плановому практичному занятті використовувались прийоми затримання та супроводження, на третьому практичному занятті — захист від ударів неозброєного злочинця, на четвертому практичному занятті — звільнення від захватів і обхватів. На позаплановому (консультативному) занятті використовувались різні варіанти прийомів. Запропоновані варіанти прийомів застосовувались на першому і другому робочих місцях перед виконанням стрільби. На місці виконання прийомів використовувались мати.
III-ій варіант авторської методики вдосконалення професійно-стрілецької майстерності співробітників ОВС України характеризується:
— виконанням стрілецьких вправ після фізичного навантаження;
— мобілізацією психофізичного стану стрільця;
— моделюванням ситуацій приближених до бойових умов.
Такі умови стимулюють до прийняття правильних рішень у екстремальних ситуаціях.
На основі зазначених положень необхідно захопити ті наявні, початкові відчуття часу, що залишилися після виконання вправи, і перевести їх в розряд свідомих, що приведе до того ефекту, при якому дії, які регулюються часовою чутливістю, стануть досконалішими. Виконання такого завдання забезпечувала авторська методика, яка складалася з чотирьох етапів.
На кожному з етапів різної тривалості ставилися конкретні завдання та отримували певний ефект. Співробітник ОВС України працював разом з експериментатором (викладачем, керівником). Стрільба з використанням методики велася по поворотних щитах на коротких дистанціях (7-10 м і 25 м в приміщенні).
Перший етап вважається підготовчою частиною. Завдання експериментатора зводилось до переконання співробітника ОВС України у високій ефективності методики, практичне втілення якої сприятиме поліпшенню результату. Ознайомлювали про механізм дії методичних прийомів, які використовувалися.
З’ясовувалося наскільки впливає робота тренажеру для удосконалення майстерності стрільців у швидкісних стрілецьких вправах на техніко-тактичну підготовку співробітника ОВС України чи відволікає увагу стрільця наявність тренажеру. Тренажер повинен бути індиферентний для співробітника ОВС України.
Даний етап був умовним для окремих співробітників ОВС України, оскільки ті відразу пристосовувалися до значних змін умов стрільби та усвідомлювали, що методика допоможе підвищити його результат.
Другий етап також є короткотривалим. Навіть якщо співробітник на двох заняттях виконав по 6-12 пострілів (30-50 пострілів співробітник ОВС України середнього, високого рівня стрілецької підготовленості), було встановлено з високою ймовірністю середнє арифметичне значення часових параметрів швидкісних стрілецьких вправ, середнє квадратичне відхилення та коефіцієнт варіації. Інформація про час вже опосередковано встановлює зв’язки між відчуттями при виконанні циклу пострілу та серій пострілів швидкісної стрілецької вправи, якістю виконання ТТД та їх тривалістю.
Основою педагогічного експерименту є третій етап. На основі досвіду, отриманого на попередньому етапі експерименту, співробітник ОВС України намагався максимально точно визначити тривалість виконання пострілів в цифровому вираженні відразу ж після виконання вправи. Експериментатор повідомляв об’єктивний час згідно з показами пристрою. Визначалася різниця та напрямок між передбачуваним параметром та об’єктивним значенням. Увага стрільця зверталася на спеціалізовані “відчуття часу”.
Рівень здатності до диференціювання інтервалів часу в специфічних умовах стрільби є різним. Тому необхідна дещо різна кількість тренувальних занять та пострілів з використанням термінового зворотного зв’язку, яким подається інформація про час виконання пострілів. Проте переважна більшість стрільців вже здатна розрізняти інтервали з точністю 0,200-0,300 с через 10-14 навчально-тренувальних занять.
Останній етап повинен закріпити досягнуту диференційну здатність та утилізувати її у вигляді можливості керувати рухами під час виконання вправи. Окрім виконання завдання й здійснення одноманітних рухів, враховуючи часовий показник, перед стрільцем ставилося й інше завдання. Він повинен виконати подовжене виконання вправи. При цьому співробітник ОВС України визначав наскільки збільшився час виконання окремих елементів ТТД швидкісних стрілецьких вправ.
Виконавши завдання всіх етапів методики, переходили до тренування, що включає стрільбу в мішень. Співробітник ОВС України повинен усвідомити зв’язок між різницями показників часу виконання окремих елементів техніко-тактичних дій конкретної вправи та відхиленням у результаті.
Виникає питання про межі досягнення стабільності часових параметрів техніко-тактичних дій швидкісних стрілецьких вправ. Звісно, що ідеальним варіантом могла б служити абсолютна повторюваність. Проте практично в природі такого не зустрічається.
Необхідно враховувати присутність явища константності сприйняття, під яким розуміється визначена мірка або означені системи чутливих якостей, у відповідності з якими сприймаються й оцінюються рухи.
Проте серед спеціалістів побутує і протилежна думка про те, що неможливо раз і назавжди відносити до того чи іншого відчуття визначений рівень усвідомленості.
Ми схиляємося до тієї точки зору, яка підкреслює, що вирішальну роль у виникненні та загостренні будь-якого відчуття, в тому числі і відчуття протяжності інтервалів часу, відіграє роль специфіка діяльності співробітника ОВС та реальна необхідність у ній.
Ефективність запровадження методики, її оцінки та кінцевого аналізу залежить від початкових умов. Такими умовами можуть бути:
— виявлення здатності до диференціювання інтервалів часу в експериментальних умовах;
— підтвердження чи спростування положення про вплив здатності до диференціювання часових інтервалів на якість виконання вправи у бойових умовах (часовий компонент).
Науковим підґрунтям виступають не тільки дані математичної статистики, але й логічні розмірковування теоретичного плану, оскільки зникає ознака глибокої специфічності позитивного переносу рухових навичок у експериментальних, реальних і тренувальних умовах.
Натомість підвищується роль диференційної часової здатності. Модернізація ситуаційних обставин проходить гармонійніше.
|
|
|
|