Специфіка виконання швидкісних стрілецьких вправ

в системі МВС України

 Як відомо, між спортивною технікою стрільби, і технікою швидкісної стрільби Курсу стрільб-97 існують суттєві розбіжності. При навчанні техніки стрільби, без врахування часу, спуск курка виконується у відповідності з динамікою прицілювання — підведенням мушки в прорізь і прицільною лінією відносно мішені. А у швидкісній стрільбі структура пострілу дещо інша — виконання пострілу здійснюється під час руху руки із зброєю. Дія на спусковий гачок починається до встановлення зброї в зоні пострілу, а прицілювання здійснюється одночасно з виконанням самого пострілу. Разом з тим змінюється характер дії на спусковий гачок і прицілювання відповідно до чітко заданих часових параметрів.

Для оволодіння технікою швидкісної стрільби важливо чітко усвідомлювати вказані відмінності, своєчасно перебудовувати створену структуру техніки і координаційний зв’язок техніко-тактичних дій стрільби без врахування часових параметрів швидкісної стрільби. В іншому випадку необхідна трансформація техніки не здійсниться. Перші спроби виконання пострілу, серій пострілів у швидкісній стрільбі можуть несвідомо приводити до виникнення такої розповсюдженої помилки, як натиск на спусковий гачок із запізненням або досить повільно (як правило, це закінчується ривком вказівного пальця через нестачу часу для правильного завершення дії на спусковий гачок). Такі помилки швидко запам’ятовуються і проявляються як стійка негативна навичка.

Проведені спостереження показали, що виникнення таких помилок у деякій мірі зумовлено загальноприйнятою послідовністю переходу від стрільби, без врахування часового чиннику, до швидкісної стрільби.

У швидкісній стрільбі важливе значення має відчуття часу (швидкості, темпу), яке виробляється одночасно з підйомом руки, натиском на спусковий гачок і прицілюванням. Підвищення швидкості потребує корекції динаміки і кінематики основного механізму рухових дій, особливо дії на спусковий гачок і підйому руки. У швидкісних вправах техніка і час (швидкість) органічно зливаються у нове самостійне поняття “правильна техніка”.

Співробітники органів ОВС України на відміну від спортсменів під час стрільби піддаються всіляким психологічним (світловим, звуковим), фізіологічним (виконання вправ після віджимання, присідання) і іншим впливам. При усьому цьому вони повинні виконувати прицільну стрільбу, дотримуючись усіх заходів безпеки та правил техніки швидкісної стрільби (утримання зброї, прицілювання ) в обмежений час.

Складним варіантом виконання стрілецької вправи необхідно вважати стрільбу після тривалого фізичного навантаження (легкоатлетичні кроси, зустрічі з рукопашного бою).

Великий ефект дає застосування основних контурних мішеней, а там, де дозволяють технічні можливості, поворотних. Застосування подібних мішеней, на відміну від спортивних, не сприяє розвитку в співробітників ОВС України вподобання до конкретної точки прицілювання (“під вісімку”, “під десятку”).

При відсутності заданої точки прицілювання співробітники ОВС України зосереджують свою увагу на елементах техніки виконання пострілу, серій пострілів, особливо при дії на спусковий гачок і прицілюванні, досягаючи максимальної кількості попадань в контур мішені.

Очевидна й різниця в застосуванні мішеней, так при навчанні техніки стрільби в підрозділах МВС України використовують контурні мішені, а там де дозволяють технічні можливості й поворотні. Це в певній мірі ускладнює прицілювання і допомагає стрільцю перебороти психологічний бар’єр під час стрільби по “живій” цілі. При проведенні стрільб у нічних умовах здійснюється підсвічування мішеней розсіяним світлом.

Для наближення умов стрільби до реальних та створення додаткових психологічних навантажень доцільно обладнати мішені системою звукової і світлової імітації пострілу.

При оцінці результатів стрільби застосовується метод розподілу мішені на зони поразки:

—   зона (голова) і (груди) — ділянка ефективної (важкої) поразки;

—   зона (тулуб) — достатньої (середньої) поразки;

—   зона (ноги) — малоефективної поразки.

Ведення вогневих контактів на коротких дистанціях однаково небезпечно для обох протиборчих сторін. Так, при влученні в зони малоефективної поразки, співробітник ОВС України може постраждати від відповідного вогню супротивника. Виходячи з цього, результати стрільби оцінюються в такий спосіб:

“відмінно” — по кількості влучень у ціль зони ефективної (важкої) поразки, або по сумі очок, і при цьому ціль повинна бути влучена всіма кулями;

“добре” — по кількості влучень у ціль зони середньої поразки, або по сумі очок, тобто найбільша кількість влучень повинна бути у зонах середньої і важкої поразки, або по сумі очок, при цьому ціль уражена всіма кулями;

“задовільно” — по кількості влучень у ціль зони малоефективної поразки, або по сумі очок, при цьому ціль повинна бути влучена усіма кулями. Для деяких вправ існують специфічні критерії оцінки результатів.