Техніко-тактична підготовка особового складу підрозділів органів внутрішніх справ України

 Аналіз досвіду вогневих контактів, що виникають у ході спеціальних оперативних заходів, показує, що максимальна відстань, на якій супротивники вступають в вогневу взаємодію, як правило, не перевищує 7-10 метрів. Подібні дистанції стрільби висувають на перше місце такі показники, як швидкість виконання першого пострілу (вправа за часом), швидкість переміщень (відхід із лінії вогню супротивника), недопущення можливості ведення супротивником прицільного відповідного вогню.

Цим вимогам відповідає техніка швидкісної стрільби. Характерною її особливістю є ведення вогню подвійними пострілами при обов’язковій поразці цілі обома кулями.

Зміст подібної стрільби полягає в тому, що при поразці супротивника першим пострілом (якщо ціль не була уражена в голову) існує реальна небезпека здійснення ним відповідного вогню. Друга куля, що потрапляє в ціль, робить вирішальний вплив, перешкоджаючи прицільній стрільбі у відповідь. Виникає необхідність у зосередженні уваги на рівні техніко-тактичної підготовки співробітників ОВС України.

З вищевикладених характеристик швидкісної стрільби випливають її специфічні особливості, що полягають в утриманні зброї; приготуванні; способі прицілювання і т.д. (рис. 6).

Одна з характерних рис техніки швидкісної стрільби — це спосіб утримання зброї (хват). Який здійснюється двома руками. При цьому вказівний палець лівої руки охоплює спусковий гачок пістолета, а великий палець розташовується над великим пальцем правої руки або відводиться вбік. Правою та лівою руками щільно стискують пістолетну ручку, при цьому пальці правої руки розташовуються під пальцями лівої (рис. 2).

Рівнозначний за змістом спосіб утримання, при якому пальці лівої руки розташовуються під пальцями правої. Вибір хвату стрілець здійснює виходячи із своїх індивідуальних особливостей.

При виконанні утримання зброї — руки зігнуті в ліктьових суглобах, лікті розведені в сторони - вниз (права рука розігнута більше, ніж ліва), створюючи характерний “трикутник”. Жорсткість “трикутника” досягається за рахунок керування зусиллям рук. При цьому зусилля правої руки повинно бути спрямоване від себе, на розрив кільця, утвореного руками і тулубом. Зусилля лівої руки прикладається у протилежну сторону — до себе. Таким чином, утворюється потужний розпір, у центрі якого знаходиться зброя. Кисті та передпліччя варто тримати напруженими, у той час, як плечовий пояс повинний бути злегка розслаблений.

При приготуванні до швидкісної стрільби стрілець займає характерну позицію, що значно відрізняється від спортивної стійки. Це обумовлено утриманням зброї двома руками. Корпус частково розвернутий лівим боком вперед, що зменшує площу поразки стрільця в порівнянні з фронтальною стійкою. Ноги трохи ширше плечей, ліва нога спереду, коліна злегка зігнуті. Голова направлена прямо вперед, руки опущені — позиція очікування ( рис. 3). Перехід у положення стійки стоячи і готовності до стрільби здійснюється шляхом підйому зброї на рівень очей, із зберіганням “трикутника” (рис. 4). Подібна стійка забезпечує швидкість і свободу переміщень у ході ведення вогню.

У процесі технікою швидкісної виконання переміщень, відходів і розворотів, що передбачаються стрільби, стрілець займає похідні положення для стрільби (рис. 5):

а) із коліна;

б) із колін;

в) лежачи на животі;

г) лежачи на боці;

д) поліцейська стійка 1 (стрілець сидить на підігнутій під себе правій нозі, гомілка якої лежить на землі. Ліва нога спереду у напівзігнутому положенні, спрямована у бік супротивника. Лікоть лівої руки спирається на внутрішню поверхню лівого коліна);

Рис. 5. Похідні положення для стрільби

 Рис. 6. Схема техніко-тактичних дій швидкісної стрільби

 е) поліцейська стійка 2 (проекція центру ваги тіла стрільця проектується на площину опори максимально зігнутої лівої ноги. Права нога в напівзігнутому положенні відставлена вбік. Внутрішня частина її гомілки лежить на землі);

ж) сидячи на сідницях;

з) із-за вертикального укриття:

—   з коліна (ліва нога зовнішньою поверхнею гомілки лежить на землі й впирається коліном в основу стіни, права — витягнута назад. Тому в обох положеннях супротивник повинен бачити тільки праву руку і частину голови);

—   стоячи (ліва нога коліном впирається у стіну, права нога пряма, витягнута назад).

Прицілювання здійснюється шляхом підйому рук із зберіганням “трикутника” з позиції очікування на рівні очей. При підйомі рук інші частини тіла нерухомі. Руки при прицілюванні залишаються зігнутими для того, щоб наблизити мушку і цілик до очей. Це прискорює зоровий пошук, суміщаючи-прицільні пристосування. Крім того, утримання “трикутника” при прицілюванні відіграє важливу роль у стабілізації зброї в процесі ведення вогню. З випрямленими руками сила віддачі буде посилати руки з пістолетом вверх, тоді як зігнуті будуть сприяти її гасінню.

Особливість прицілювання полягає в тому, що стрілець не виконує точного наведення зброї у визначену точку, а сполучає прицільні пристосування (мушку і цілик) десь у контурі мішені, байдуже в якій її частині (голова, тулуб і т.д.). При правильному утриманні зброї і зберіганні “трикутника” обидва постріли підуть у ту зону, куди спрямована зброя.

Характерною деталлю техніки швидкісної стрільби є прицілювання за допомогою двох очей. Це пояснюється тим, що при стрільбі з коротких дистанцій виникає необхідність постійного контролю за навколишнім оточенням за допомогою периферійного зору. При одному закритому оці значно зменшується поле огляду, що може привести до небажаних наслідків.

Основним правилом ведення вогню подвійними пострілами є правильність утримання “трикутника”. При будь-якому положенні для стрільби (вверх, вниз, із коліна, лежачи, через укриття і т.д.) “трикутник” залишається незмінним. При неправильному утриманні зброї перший постріл може влучити у ціль, тоді як другий — в сторону. Перенос вогню при стрільбі здійснюється завдяки повороту корпуса, без зміни положення рук (рис. 7).

 При стрільбі подвійними пострілами тимчасовий інтервал між кожним пострілом повинен бути мінімальним, що досягається за рахунок постійного вибору стрільцем холостого ходу спускового гачка. Техніка швидкісної стрільби потребує виконання подвійного пострілу з дистанції 7-10 метрів за 1,5 с (витягнути зброю з кобури, зняти з запобіжника, прицілитися і відкрити вогонь).

Другий постріл здійснюється, як правило, без прицілювання, тому що повторне перезаряджання затвора не дає можливості сполучити мушку і цілик для повторного наведення. Наведення здійснюється за рахунок м’язової пам’яті. При стрільбі друга куля “лягає” вище першої, що необхідно враховувати при прицілюванні. Звичайно, вогонь на поразку ведеться в грудну область супротивника. Якщо виникає припущення, що супротивник захищений бронежилетом, то виконується три постріли. Подвійний — у корпус, третій (із затримкою) — у голову. Інтервал необхідний, щоб вразити супротивника в голову напевно.

При великій кількості супротивників рекомендується виконувати стрільбу, чітко виконуючи селекцію найбільше наближених і небезпечних цілей, переносячи вогонь з однієї сторони на другу — справа наліво або навпаки (рис. 7).

Перезаряджання зброї — одна з умов швидкісної стрільби — зброя ніколи не залишається без патрона у патроннику. Це досягається за рахунок відпрацювання у стрільця автоматизму відліку пострілів. Наявність патрона в патроннику дозволяє в бойовій обстановці після заміни магазину відразу вести стрільбу.

Велике значення при перезаряджанні зброї має спосіб утримання магазину. Вказівний палець лівої руки повинний бути направлений до кулі, а великий — до капсуля верхнього патрона. Пальці дають напрямок магазину в приймач пістолетної ручки. Крім того, при подібному утриманні верхній патрон не зміститься вперед, тобто не відбудеться затримка в процесі стрільби.

Для мінімальної витрати часу при заміні магазина важливе значення також відіграє зручне розміщення запасних магазинів. Ідеальним варіантом можна вважати їхнє розміщення в спеціальній підсумці на внутрішній стороні правого зап’ястя. У такий підсумок магазини вкладаються кулями вверх. Можливі варіанти, при яких одяг або ситуація не дозволяють застосувати подібну систему. У такому випадку рекомендується використання іншої підсумки, розміщеної на поясному ремені під лівою рукою. У даному варіанті магазини розташовані кулями вперед. Стрільцю, що веде швидкісну стрільбу, необхідно мати один магазин у пістолеті (і один додатковий патрон у патроннику), два — у спеціальній підсумці.

З метою підвищення рівня виживання стрільця при веденні стрільби на коротких дистанціях із великою кількістю активно протидіючих супротивників особливе значення набуває техніка переміщень, відходів і розворотів. Переміщення в глибину і по фронту здійснюються приставними (рис. 8) або схресними (рис. 9) кроками з максимальною частотою (швидкістю) і мінімальною амплітудою. Варто домагатися того, щоб таз стрільця при переміщенні залишався постійно на одному рівні (працюють тільки ноги). Це значно зменшує коливання зброї, що позитивно позначається на точності стрільби.

Рис. 8. Переміщення в глибину і по фронту приставними кроками

Рис. 9. Переміщення в глибину і по фронту схресними кроками

При вогневому контакті на малих дистанціях із кількістю супротивників більше одного, після виконання подвійного пострілу здійснюється відхід із лінії вогню не менше ніж на один метр вбік (вправо або вліво) із зміною рівня (як правило вниз). Обов’язковою умовою здійснення відходу повинна бути наявність постійного візуального контакту з ціллю. При виконанні деяких відходів (перекидом в сторону, вперед, перекатом), коли неминуча втрата супротивника з поля зору, після завершення дії виконується одиночний постріл у напрямку цілі. Потім із невеликою затримкою, необхідною для встановлення візуального контакту і прицілювання, здійснюється подвійний постріл.

Відхід вбік - вниз — виконується широким випадом вбік із переходом у поліцейську стійку 2 (рис. 10).

Рис. 10. Відхід вбік-вниз

Відхід вбік - вперед - вниз (із коліна) — здійснюється шляхом схресного або приставного кроку з переходом на другому кроці в положення стійки для стрільби з коліна (рис. 11).

Рис. 11. Відхід вбік-вперед-вниз (із коліна)

Відхід вперед - вбік - вниз (із колін) — стрілець відходить з лінії вогню, виконуючи вихід у низьку фронтальну стійку, із переходом у положення стійки для стрільби з колін.(рис. 12).

Рис. 12. Відхід вперед-вбік-вниз (із колін)

Відхід перекидом вбік — стрілець виконує відхід перекидом через передпліччя з виходом у поліцейську стійку 1 або стійку сидячи на сідницях. Даний прийом рекомендується використовувати лише в екстремальних ситуаціях (застосування супротивником автоматичної зброї, гранат і т.д.), тому що він пов’язаний із втратою візуального контакту (рис. 13).

Рис. 13. Відхід перекидом вбік

Відхід переворотом вбік — із положення стійки для стрільби з коліна, сидячи на стільці, виконується відхід із лінії вогню переворотом через спину вбік із виходом у стійку для стрільби лежачи (рис. 14).

У випадку виникнення ситуації, при якій супротивник знаходиться позаду, застосовується техніка стрільби з розвороту. При її виконанні спочатку виконується одиночний постріл у напрямку ймовірного перебування супротивника, після встановлення візуального контакту — здійснюється стрільба подвійними пострілами.

 Розворот із заходом — виконується крок правою ногою вправо з поворотом корпуса на 180 градусів. Потім здійснюється випад у ліву сторону з переходом у поліцейську стійку 2. Розворот виконується в сторону повороту голови стрільця (рис. 15).

Рис. 14. Відхід переворотом вбік

Рис. 15. Розворот із заходом

Розворот із скручуванням — виконується крок лівою ногою назад - вліво з одночасним розворотом корпуса. Ліва нога згинається до кута 90 градусів, права на повороті корпуса опускається на коліно (рис. 16).

Рис. 16. Розворот із скручуванням

Розворот в падінні — стрілець робить крок лівою ногою вліво, із кроком правої ноги вперед розвертає корпус ліворуч і падає на праве коліно, потім на стегно і лягає на бік, грудьми до супротивника. Перший постріл здійснюється в момент початку падіння, подвійний постріл в супротивника - із положення на коліні, наступні - із положення лежачи на боці (рис. 17).

Рис. 17. Розворот в падінні

Під час виконання будь-яких переміщень, відходів і розворотів необхідно чітко контролювати утримання зброї і “трикутника”, бачити ціль і прицільні пристосування. Тільки такі дії можуть дати гарантію влучної стрільби.

Приведені вище прийоми не є незмінними і єдино правильними. Кожний стрілець зобов’язаний опанувати комплекс прийомів, що найбільше відповідають його морфологічним можливостям, рівню підготовленості.